1. Містить живі молочнокислі бактерії

Натуральний йогурт виготовляють із використанням Lactobacillus delbrueckii subsp. bulgaricus та Streptococcus thermophilus. Під час ферментації ці бактерії частково розщеплюють лактозу (молочний цукор), тому натуральний йогурт без цукру може легше переноситися людьми з легкою формою непереносимості лактози. При вираженій лактазній недостатності потрібна консультація лікаря.

2. Легше засвоюється, ніж молоко

Ферментація частково змінює структуру молочних білків, що робить продукт більш доступним для травної системи. Саме тому натуральний йогурт часто включають у раціон дітей, літніх людей та в період відновлення після хвороб – як частину збалансованого харчування.

Як приготувати йогурт вдома

3. Підходить для раціону з контролем калорійності

Натуральний йогурт без цукру має помірну калорійність і містить білок, який допомагає довше зберігати відчуття ситості. Він може бути складовою раціону для контролю ваги, якщо обирати продукт без підсолоджувачів та ароматизаторів.

4. Підтримує баланс мікрофлори кишечника

Живі культури в складі йогурту можуть позитивно впливати на стан кишкової мікробіоти, особливо після курсу антибіотиків. Ефект залежить від конкретних штамів і їхньої кількості, тому варто звертати увагу на маркування «містить живі культури».

5. Створює несприятливе середовище для деяких бактерій

Молочнокислі бактерії виробляють молочну кислоту та інші сполуки, що можуть пригнічувати ріст окремих мікроорганізмів у травному тракті. Натуральний йогурт не є антибіотиком і не замінює медикаментозне лікування, але може бути частиною підтримувального харчування.

6. Є джерелом кальцію

Йогурт містить кальцій, необхідний для здоров’я кісток і зубів. Кисломолочні продукти відзначаються доброю засвоюваністю кальцію, що робить їх важливою складовою раціону дорослих і дітей.

7. Сприяє нормальному травленню

Молочна кислота, що утворюється під час ферментації, допомагає підтримувати кисле середовище в кишечнику, яке є менш сприятливим для частини патогенних бактерій. Це може позитивно впливати на регулярність і комфорт травлення.

Заморозити йогурт? Чи це безпечно?

8. Містить вітаміни групи В

Натуральний йогурт є джерелом вітамінів групи В, зокрема B2 (рибофлавіну) та B12, які беруть участь в енергетичному обміні та роботі нервової системи. Кількість жиророзчинних вітамінів залежить від жирності молока, з якого виготовлено продукт.

9. Підходить для домашнього догляду за волоссям

Натуральний йогурт без цукру можна використовувати як основу для живильної маски. Змішати 1 ст. л. йогурту з 1 ст. л. меду, нанести на волосся, накрити поліетиленовою шапочкою та утеплити рушником. Залишити на 30–60 хвилин, змити теплою водою. Це домашній доглядовий засіб, а не лікувальна процедура.

The post 9 причин любити йогурт appeared first on Є на те рада.

Тримайте цибулю подалі від яблук і картоплі

Якщо ви хочете, щоб овочі і фрукти залишалися свіжими якомога довше, важливо знати, хто з ким у холодильнику «дружить», а хто – ні. І тут головне правило: етилен вирішує все. Є фрукти та овочі, які виділяють багато етилену (етилен-продуценти), а є чутливі до нього. І якщо вони опиняються разом, свіжість продуктів зникає швидше, ніж ви встигаєте щось з них приготувати.

Наприклад, цибуля та яблука – це точно не про гармонію. Яблука набудуть характерного «аромату» цибулі, і ваш десерт ризикує стати, скажімо так, кулінарною несподіванкою. Ще більш розповсюджена помилка – це зберігання цибулі разом із картоплею. Цибуля прискорює процес дозрівання картоплі, через що вона починає проростати і утворювати паростки, а іноді навіть корінці.

Які овочі і фрукти можна зберігати за кімнатної температури

Це ж саме стосується й часнику. Хоча він, як і картопля з цибулею, любить прохолодне темне місце, зберігати їх разом не варто. Правильний підхід до зберігання зробить вашу кухню не тільки більш організованою, а й подарує продуктам довше життя. Ну і згодьтеся, хто хоче готувати з пророслої картоплі?

Як зберігати яблука правильно: поради, які змінять гру

Яблука – справжні майстри впливу на інших, коли йдеться про зберігання. Вони виділяють велику кількість етилену, тому важливо знати кілька секретів зберігання, щоб уникнути кулінарних несподіванок.

Перше правило: не кладіть яблука в миску разом з іншими фруктами чи овочами. Так, вони чудово виглядають на кухонному столі, але краще дотримуватись дистанції – хоча б 15–20 см від інших продуктів. Якщо у вас є поличка у вітальні, кавовий столик чи комод у передпокої, поставте миску з яблуками там. Це не тільки збереже їх свіжість, а й додасть інтер’єру атмосферності. А тепер лайфгак для тих, хто хоче пришвидшити дозрівання фруктів на столі: розмістіть їх ближче до яблук. Етилен подбає про те, щоб вони стали м’якими й солодкими швидше. Головне – не забувайте про баланс: там, де треба зберігати, тримайте відстань, а де дозрівати – нехай яблука роблять свою магію!

Диня любить самотність: як правильно зберігати диню

Диня, як і яблука чи банани, – справжній генератор етилену, який впливає на все навколо. Якщо ви хочете зберегти фрукти свіжими, дайте дині трохи простору для «самотності».

Найкраще зберігати диню на кухонному столі чи поличці, поки вона не дозріє. Якщо після того, як ви нею поласували, залишилися скибки, герметично запакуйте їх. Це не тільки захистить саму диню від висихання, але й збереже інші фрукти й овочі у холодильнику від передчасного дозрівання. Диня – це дама, який знає, що таке свобода, і найкраще почувається окремо.

Цвітна капуста – обережно з сусідами!

Цвітна капуста – справжня аристократка серед овочів, яка не терпить сусідства з багатьма фруктами та овочами. Вона надзвичайно чутлива до етилену, тому тримайте її подалі від яблук, ківі, динь та цибулі. Зберігати цвітну капусту краще у прохолодному місці з гарною циркуляцією повітря.

Якщо капуста вже упакована в перфорований поліетиленовий пакет, залишайте її так – це збереже свіжість. Якщо ж вона у звичайному пакеті, простежте, щоб він залишався відкритим, бо капуста повинна дихати. Ідеальне місце для зберігання – овочевий ящик холодильника або поличка. Те ж саме стосується броколі, капусти й брюссельської капусти – вони так само чутливі до етилену, тому їхнє сусідство з фруктами може швидко зіпсувати листову зелень. Дайте овочам простір і свіже повітря, і вони довго тішитимуть вас свіжістю та смаком!

Як правильно зберігати гриби

Гриби – це зовсім не овочі чи фрукти, проте ми звикли сприймати їх як частину овочевого кошика. І хоча вони гармонійно вписуються в холодильник поруч з іншими продуктами, є одна важлива деталь: гриби неймовірно чутливі до запахів. Якщо поруч виявляться страви з насиченим ароматом, наприклад залишки їжі з ресторану, гриби швидко вберуть цей аромат, що може зіпсувати їхній ніжний смак.

Щоб уникнути таких неприємностей, зберігайте гриби окремо, подалі від продуктів із сильним запахом. Найкращий спосіб – паперовий пакет. Він дозволяє грибам “дихати”, вбирає зайву вологу та захищає їх від псування. Якщо пакет став вологим, не забудьте замінити його, щоб уникнути появи слизу. Також переконайтеся, що вологі пакети не стикаються з іншими продуктами у вашому холодильнику.

Як зберігати овочі і фрукти в ящику холодильника: поради, які працюють

Овочевий ящик у вашому холодильнику – справжній суперґаджет для збереження свіжості продуктів. Але щоб він працював ефективно, потрібно правильно підходити до зберігання. Найбільший ворог овочів – це зайва волога та різкі перепади. Тому перш ніж класти овочі в ящик, переконайтеся, що вони сухі, а температура під контролем.

Контроль температури

Повертаючись із базару чи магазину, дайте овочам трохи часу на адаптацію. Якщо вони нагрілися в машині чи в сумці, покладіть їх горизонтально й дочекайтеся, поки вони охолонуть до кімнатної температури. Це запобігає утворенню конденсату, який може зіпсувати не тільки самі овочі, а й усе, що зберігається поруч.

Зменшення вологи

Особливо це стосується зелені: її краще спочатку помити, ретельно висушити й зберігати, прокладаючи листя паперовими рушниками. Рушники вберуть зайву вологу, що допоможе уникнути псування через конденсат.

Розділяємо овочі та фрукти: секрет тривалої свіжості

Якщо ви не впевнені, як правильно зберігати овочі і фрукти, або у вас обмежений простір, головне правило – розділяти овочі і фрукти, що виділяють етилен, і ті, що до нього чутливі. Ця проста дія допоможе уникнути передчасного дозрівання та псування ваших фруктів і овочів. Є винятки: наприклад, цитрусові. Вони не чутливі до етилену, тому їх можна зберігати поруч із «виробниками» етилену, якщо місця не вистачає. А для тих, хто хоче зберегти продукти ще довше, існують спеціальні контейнери або вкладки для ящиків, які вбирають етилен і подовжують свіжість овочів та фруктів.

The post Овочі і фрукти, які не можна зберігати разом appeared first on Є на те рада.

*Суперфудом або суперпродуктом називається харчовий продукт, насичений мінералами, вітамінами та іншими речовинами.

Що таке мікрозелень або мікрогрін

Мікрозелень – це ніжні паростки рослинних культур, які споживають на стадії розкривання сім’ядолей, коли з насіння з’являються перші справжні 1-2 листки. Зазвичай її вирощують на висоту 5-10 см. Для вирощування мікрогріну потрібно 10-14 днів.
Не плутайте мікрогрін з пророщеним насінням, вони відрізняються як способом і терміном вирощування.

Переваги та користь мікрозелені

Мікрогрін можна порівняти з концентратом, у якому містяться вітаміни та мікроелементи. Найбільше їх якраз на стадії росту – у перші 7-14 днів. Через такий склад мікрозелень має, наприклад, антиоксидантні властивості, запобігає розвитку серцево-судинних захворювань тощо.

Екологічно чиста технологія вирощування. Мікрозелень легко виростити вдома з мінімальними вимогами до субстрату.

Мікрозелень легко засвоюється організмами дітей або людей похилого віку.

Оскільки мікрозелень споживається на етапі розсади, її можна вирощувати цілий рік для щоденного харчування.

Унікальні властивості різних видів мікрозелені

Різні види мікрозелені мають унікальний набір властивостей. Розглянемо декілька з них.

Мікрозелень редиски

Легко вирощувати, можна збирати вже на 10-й день після посіву.
Мікрозелень редиски багата на марганець, вітаміни В3 (ніацин), В6, С і фолієву кислоту.

Мікрозелень соняшника

Соняшникова мікрозелень відома своїм горіховим смаком. Її легко вирощувати, а врожай збирають протягом двох тижнів. Соняшниковий мікрогрін потребує достатнього освітлення та свіжого повітря для росту. Тому, коли почнеться проростання, створіть відповідні умови.
Хороше джерело кальцію та заліза. Вітаміни A, B, C, D і E у цій зелені містяться у великій кількості.

Мікрозелень броколі

Ще одна популярна і проста у вирощуванні мікрозелень – брокколі. Її можна зібрати через 6-10 днів після посадки. М’який смак броколі може вас здивувати. Це одна з найкорисніших мікрозелених рослин.

Мікрозелень ​​ набагато поживніша, ніж коронки броколі, які ми зазвичай їмо. Вона багата вітамінами А і С, а також залізом, кальцієм і клітковиною. Мікрогрін броколі має вміст білка 35%.

Мікрозелень кукурудзи

Пагони мікрокукурудзи мають виразно солодкий смак. При вирощуванні при частковому освітленні вони, як правило, виростають у красиву золотисто-жовту мікрозелень із солодким смаком. А коли вони вирощуються на яскравому сонці, виростають до темно-зеленого листя зі злегка землистим і трав’янистим смаком. Вирощуйте за смаком!
Споживання мікрогріну кукурудзи зміцнює імунну систему, покращує здоров’я кісток, запобігає анемії та допомагає зменшити гіпертонію. Пагони містять вітаміни A, B, C і E, кальцій, магній і є джерелом антиоксидантів.

Мікрозелень буряка

Порівняно з іншою мікрозеленню, для збору врожаю може знадобитися більше часу, але воно того варті. Насіння мікрозелені буряка не любить багато води, тому забезпечте йому належний дренаж.
Як і будь-яка інший, буряковий мікрогрін містить велику кількість вітамінів A, B, C, E та K, заліза, кальцію та білка. Вони також мають хороший запас магнію, калію та міді.

Мікрозелень на кухні

Мікрозелень цінується не тільки за користь, але й за зовнішній вигляд і смак. Унікальний зовнішній вигляд мікрогріну додає колір та текстуру будь-якій страві, за що її люблять як шеф-кухарі, так і аматори. Мікрозелень також має концентрований смак, здатний додати родзинку навіть звичайному бутерброду. Серед популярних видів мікрогріну в кулінарії – рукола, базилік, кінза та редиска, які можна використовувати для додавання різноманітних смаків до салатів, бутербродів та інших страв.

Мікрогрін їдять свіжим, проте це не означає, що його використання на кухні обмежене. Спробуйте додавати його в салати, каші, до бутербродів, овочевих страв, смузі. Мікрозеленню можна прикрашати страви – супи, м’ясні страви, навіть десерти.

Як вирощувати мікрозелень вдома

Виростити мікрогрін в домашніх умовах дуже просто, якщо скористатися цими простими кроками.

1. Необхідно використовувати необроблене насіння, щоб гарантувати, що сходи будуть безпечними для споживання.

2. Вибрати широкий контейнер, не надто глибокий, приблизно 5-10 см і наповніть його легким ґрунтовим субстратом, не ущільнюючи його. Контейнер повинен мати дренажний отвір.

3. За 10-12 годин до сіяння полити ґрунт, а потім рівномірно і щільно розсипати насіння по ґрунту.

4. Засипати насіння тонким шаром ґрунту або накрити кришкою і темною тканиною на 2-3 дні, щоб стимулювати проростання в період затемнення.

5. Слідкувати за ростом і поливати лише тоді, коли ґрунт підсохне. Поливати з боків контейнера або використовувати нижній полив. Уникати намокання листя, щоб запобігти грибковим захворюванням.

6. Після проростання виставити мікрозелень під прямі сонячні промені і поливати лише тоді, коли ґрунт стане сухим на дотик.

7. Збір більшості мікрогріну проводять через 7-10 днів, коли вона досягне 5-7 сантиметрів у висоту. Зрізати довгими гострими ножицями на висоті приблизно 1,5 см над ґрунтом. Пам’ятайте, що коріння не їстівне.

8. Помити зібрану мікрозелень і додавати до страв.

Мікргрін має найбільшу поживну цінність, якщо вживати її у свіжою одразу після збору врожаю. Також можна висушити його після миття і зберігати в паперовій упаковці в холодильнику для подальшого використання. Споживати мікрогрін легше, ніж будь-яку іншу зелень, оскільки після миття можна просто посипати ним їжу і їсти сирим.

The post Мікрозелень – суперфуд, про який всі говорять appeared first on Є на те рада.

Що таке кускус?

Кускус – це традиційна північноафриканська страва, яка стала популярним інгредієнтом у всьому світі. Він складається з крихітних кульок з манки або тонко змеленого пшеничного борошна, які готуються на пару. В результаті виходить легке, пухке зерно з легким горіховим смаком, яке можна використовувати в різноманітних стравах.

Історія кускусу

Кус-ус був основним продуктом харчування в Північній Африці протягом століть. Вважається, що він прийшов до нас від берберських племен регіону. Бербери цінували кускус за те, що його зручно брати в довгі подорожі через пустелю. Пізніше він став популярним у всьому регіоні Магрибу, до якого входять сучасні Алжир, Марокко та Туніс.

Види кускусу

Існує кілька видів кускусу, кожен з яких має свої унікальні характеристики та застосування. Ось найпоширеніші з них:

Марокканський кускус

Марокканський кускус – найвідоміший і найпоширеніший вид кускусу. Він виготовляється з тонкого борошна з манної крупи і зазвичай подається з овочами та м’ясом.

Алжирський кускус

Алжирський кускус виготовляється з борошна з манної крупи і трохи грубіший, ніж марокканський кускус. Його часто подають з бараниною або куркою.

Туніський кускус

Туніський кускус виготовляється з тонкого борошна з манки і часто подається з рибою або морепродуктами.

Ліванський кускус

Ліванський кускус, також відомий як мограбі, виготовляється з манної крупи і є крупнішим за традиційний кускус. Традиційно виготовлений з пшеничної манної крупи, мограбі має текстуру, схожу на пасту, але його часто називають грубим кускусом. Його часто використовують у рагу та супах.

Ізраїльський кускус

Ізраїльський кускус, також відомий як перлинний кускус, виготовляється з підсмаженого пшеничного борошна і набагато крупніший за традиційний кускус. Його часто використовують у салатах і як гарнір.

Цільнозерновий кускус

Цільнозерновий кускус виготовляється з цільнозернового борошна і є більш здоровою альтернативою традиційному кускусу.

Перлинний кускус

Перлинний кускус – найбільший за розміром вид кускусу, який часто використовують як замінник рису або макаронних виробів.

Як приготувати кускус

Готувати кускус дуже легко і просто. Ось основні кроки:

• Відміряти необхідну кількість кускусу і покладіть його в миску.
• Закип’ятити воду або бульйон в окремій каструлі.
• Залити кускус окропом або бульйоном, переконавшись, що він повністю покритий.
• Накрити миску кришкою або поліетиленовою плівкою і залишити приблизно на 5-10 хвилин, щоб вода увібралася.
• Розбити кускус виделкою, і він готовий до вживання. Також можна додати сіль, вершкове масло або олію у воду або бульйон, щоб покращити смак кускусу.

Популярні рецепти кускусу

Кускус з овочами по-марокканськи

Інгредієнти

1 склянка марокканського кускусу

1 цибулина, нарізана

2 зубчики часнику, подрібнені

1 морква, нарізана кубиками

1 кабачок, нарізаний кубиками

1 червоний болгарський перець, нарізаний кубиками

1 банка нуту, відцідженого і промитого

1 столова ложка оливкової олії

1 чайна ложка меленого кмину

1 чайна ложка паприки

сіль і перець за смаком

Приготування

1. Готувати кускус відповідно до інструкцій на упаковці.
2. Нагріти оливкову олію на сковороді та обсмажити цибулю і часник до напівпрозорості.
3. Додати моркву, цукіні та болгарський перець і обсмажувати 5-7 хвилин до готовності.
4. Додати нут, кмин, паприку, сіль, перець і готуйте ще 5-7 хвилин.
5. Розбити кускус виделкою та подавати з овочевою сумішшю зверху.

Алжирський кускус з бараниною

Інгредієнти

• 1 склянка алжирського кускусу
• 1 цибулина, нарізана
• 2 зубчики часнику, подрібнені
• 500 г баранини, нарізаної кубиками
• 2 склянки яловичого або баранячого бульйону
• 1 банка нарізаних кубиками помідорів
• 1 столова ложка оливкової олії
• 1 чайна ложка меленого кмину
• 1 чайна ложка меленого коріандру
• сіль і перець за смаком

Приготування

1. Готувати кускус відповідно до інструкцій на упаковці.
2. Розігріти оливкову олію в каструлі та підрум’янити баранину з усіх боків.
3. Додати цибулю та часник і обсмажити до напівпрозорості.
4. Додати бульйон, нарізані кубиками помідори, кмин, коріандр, сіль, перець і довести до кипіння.
5. Зменшити вогонь і тушкувати 1-2 години, поки баранина не стане м’якою. Розбити кускус виделкою та подавати з тушкованою бараниною зверху.

Ізраїльський салат з кускусом

Інгредієнти

• 1 склянка ізраїльського кускусу
• 1 огірок, нарізаний кубиками
• 1 помідор, нарізаний кубиками
• 1 червона цибуля, нарізана кубиками
• 1/4 склянки свіжої петрушки, подрібненої
• 1/4 склянки свіжої м’яти, подрібненої
• 1/4 склянки оливкової олії
• 2 столові ложки лимонного соку сіль і перець за смаком

Приготування

1. Готувати кускус відповідно до інструкцій на упаковці.
2. В окремій мисці змішати огірки, помідори, червону цибулю, петрушку та м’яту.
3. Збити оливкову олію, лимонний сік, сіль і перець в окремій мисці.
4. Додати приготований кускус до овочевої суміші та перемішати.
5. Полити салат з кускусом заправкою і знову перемішати перед подачею.

Користь кускусу для здоров’я

Кускус – це здорова та поживна їжа, яка має цілий ряд переваг для здоров’я.

Корисне джерело селену

Кускус – джерело багатьох необхідних вітамінів і мінералів. Серед них – селен, мікроелемент, життєво важливий для належного функціонування щитовидної залози та вироблення тиреоїдних гормонів. Крім того, селен є ефективним антиоксидантом, захищаючи організм від шкідливого впливу окcидантного стресу.

Джерело рослинного білка

В кускусі немає багато білків, тільки приблизно 7 г білка на 100 г (у вареному вигляді). Таким чином, він є чудовим доповненням до рослинної дієти, яка пов’язана зі зниженням частоти таких захворювань, як інсульт, серцево-судинні захворювання та рак.

Джерело клітковини

Кускус може забезпечити значну кількість клітковини, але найбільше її містять цільнозернові сорти. Цільнозерновий кускус, виготовлений з цільного зерна, може покращити здоров’я травлення і полегшити запори, оскільки містить достатню кількість харчових волокон. Дослідження показують, що харчові волокна можуть також сприяти збільшенню популяції корисних мікроорганізмів у кишечнику. Крім того, цільнозерновий кускус більш ситний завдяки здатності клітковини перешкоджати розщепленню цукру, що призводить до більш стабільного і тривалого постачання енергії.

Здоровіша альтернатива білому рису

Кускус містить більше білка і більше вітамінів і мінералів, ніж така сама порція білого рису.

Здоровий фаст-фуд

Кускус – це швидка і легка у приготуванні страва. Більшість продуктових магазинів пропонують попередньо приготований на пару кускус, який потрібно лише залити окропом або бульйоном. Такий кускус можна додавати в салати або подавати як доповнення до м’яса, риби чи овочів.

Чи є кускус веганським?

Так, кускус є веганським інгредієнтом. Хоча страви з кускусу іноді можуть включати невегетаріанські інгредієнти, такі як сир або м’ясо, самі маленькі перлинки з манної крупи повністю рослинного походження.

Часті запитання

Друкувати

Порцій: 4 Час приготування: 10 хв. 10 хв.

Nutrition facts: 200 калорії 20 grams fat

Рейтинг 5.0/5

( 1 голосів )

Інгредієнти

• 600 мл води
• 340 г кус-кусу
• 0,5 ч. л. солі
• 2 ст. л. оливкової олії
• дрібка перцю

Приготування

1. Воду нагріти до закипання. У середній мисці ретельно змішати кус-кус, сіль, перець та оливкову олію.
2. Влити у миску з кус-кусом 1/3 води. Зворотною стороною виделки обережно притиснути кус-кус. Накрити миску харчовою плівкою і залиште на 3-4 хв. Поставити миску на цей час у тепле місце або обгорнути рушником, щоб вода залишалася гарячою.
3. Повторити двічі із водою, що залишилися. Якщо утворилися грудочки, розбити їх виделкою.
4.  Подавати як гарнір із овочами, смаженою рибою чи курчам.

Чи Готували За Цим Рецептом?

Як вам наші рецепти? Познач Instagram за тегом @Enaterada

The post Кускус: види, рецепти та користь для здоров’я appeared first on Є на те рада.

Булгур

Перед тим, як пшеничне зерно перетворюється на булгур, його спочатку відварюють, потім висушують, обмолочують і аж на останньому етапі подрібнюють. Помел булгуру буває грубий, середній та тонкий, існує шліфований та нешліфований булгур. Дрібний булгур підходить для випічки, середній використовують для приготування супів, каш, салатів, а грубий — для плову. Оскільки зерна вже пройшли теплову обробку, то час приготування відносно короткий. До того ж, булгур можна не варити, достатньо залити його окропом. Це відрізняє його від пшеничної крупи, яку необхідно відварити, щоб вона стала придатною до вживання.

Коли купуєте булгур, крупа має бути сухою і без домішок. Залежно від сорту, колір її може бути від яскраво-жовтого, то коричневого. На смак і поживну цінність колір ніяк не впливає. Такі кольори дають тверді сорти пшениці.

Кус-кус (кускус)

З давніх-давен кус-кус виробляли з проса, а у наші часи переважає пшеничний кус-кус. Для виробництва кус-кусу береться манка, яку збризкують водою і катають у ситі до утворення дрібних кульок однакового розміру, які потім додатково просіюють. Домашня і промислова технологія виготовлення відрізняються хіба об’ємами виробництва. Таким чином, кус-кус більш схожий до пасти, ніж до крупи.
Саме завдяки способу виготовлення кус-кус не відварюють у воді, а варять на парі або заливають окропом і залишають на 10 хв.

Булгур і кус-кус є корисними і поживними. Дієтологи радо включають їх у список продуктів, багатих на вітаміни та мікроелементи, а також у дієти, які сприяють схудненню. Треба пам’ятати, що обидві крупи містять глютен, тому людям із целіакією не слід їх вживати.

The post Чим відрізняються булгур і кус-кус appeared first on Є на те рада.

Обробними дошками ми користуємося щодня. Тому, вибираючи їх, треба зважати на товщину — вона повинна бути не менше 1 см. Така товщина гарантує, що з плином часу обробна дошка не деформується, а отже буде безпечною у використанні. Для повсякденного використання придивіться до дошок довжиною 35-38 см. Менші обробні дошки, до 20 см, придатні для нарізання фруктів або зелені.

Безпека харчових продуктів вимагає використання окремих обробних дошок для різних продуктів. Окрему дошку необхідно мати для нарізання сирого м’яса, окрему для риби, окрему для овочів і фруктів. Якщо у вас мало місця для зберігання такого розмаїття дошок, принаймні варто мати окрему обробну дошку для м’яса.

Дерев’яні обробні дошки відповідають всім вимогам. Додатковим плюсом є їхня декоративність. Гарно виглядає готове нарізане м’ясо чи ковбасні вироби, сир тощо на дерев’яній поверхні. Нову дерев’яну обробну дошку треба вимити, дати їй висохнути, після чого змастити невеликою кількістю олії і знову дати висохнути. Це дозволяє деревині не пересихати і не тріскатися. Обробку олією повторювати кожні декілька місяців.

Перевага синтетичних обробних дошок у зручності використання і легкості миття — їх можна мити у посудомийній машині. Якісна синтетична обробна дошка повинна прослужити декілька років. Ознакою, що дошка непридатна для використання, є поява на ній глибоких порізів або тріщин: туди можуть потрапляти бактерії і викликати захворювання.

Для обробних дошок не підходять скло, мармур або камінь. Ці матеріали псують ножі. Силікон теж не годиться для дошок, оскільки до нього легко все прилипає і обробну дошку з такого матеріалу важко чистити.

The post Як вибрати обробну дошку appeared first on Є на те рада.

Традиційний халумі виготовляють з козячого або овечого молока, сучасний варіант дозволяє додавати до також коров’яче молоко, що здешевлює виробництво. Халумі – це напівтвердий незрілий сир, має дещо пористу і шарувату структуру. Він має солоний гострий смак. В нього нема звичної шкірки.

Особливості виготовлення

Завдяки високій температурі топлення халумі ідеально підходить для підсмажування на грилі або сковорідці. Під час цього у нього утворюється хрустка скоринка, а всередині він залишається м’яким і ніжним. Стійкість до топлення обумовлюється особливостями виготовлення халумі. При виробництві не використовується ані кислота, ані кисломолочні бактерії, до молока додають тільки сичужний фермент до підігрітого молока. Після утворення м’якого сиру, його нарізають і кладуть під прес у формах. Сформований сир варять у сироватці або воді. Власне, під час варіння закладається стійкість халумі до нагрівання. Заключним етапом є соління і посипання сухою м’ятою.

Свіжий халумі треба спожити протягом тижня. Його можна заморозити і зберігати аж до року часу, його властивості не зміняться. Традиційно для тривалого зберігання цей сир щільно вкладають у контейнери і заливають розсолом.

Як їдять халумі

Підсмажте халумі на грилі або сковороді і скуштуйте з овочевим салатом. Наріжте тонкими скибками і покладіть на хліб – житній, гречаний або додайте у сандвіч. На Кіпрі халумі їдять з кавуном, медом, кунжутом і помідорами.

The post Халумі – сир з Кіпру appeared first on Є на те рада.

Гречка не тільки корисна, вона ще й універсальна. Ви можете з цілих зерен приготувати різноманітним способом кашу, а з гречаного борошна – локшину і млинці. Японці із зеленої гречки (необсмаженої) готують гречаний чай.

Приготування гречаної каші класичним способом

Інгредієнти

• 2 скл. гречаної крупи
• 4 скл. води
• 1 ч. л. солі
• 2 ст. л. вершкового масла

Приготування

1. В металеву каструлю (не емальовану) влити воду, покласти сіль, довести до кипіння.

2. В киплячу воду всипати перебрану і промиту у холодній воді гречану крупу.

3. Перші 3-5 хвилин варити на великому вогні, потім вогонь зменшити, а під кінець залишити зовсім невеликий, щоб дати воді випаруватися повністю. У готову гречану кашу додати вершкове масло.

Для дієтичного варіанту гречаної каші не додавайте сіль і масло.
Каша-розмазня потребує більшої кількості води. ЇЇ добре готувати з подрібненої гречаної крупи.

Друкувати

Порцій: 6 Час підготовки: 10 хв Час приготування: 20 хв 20 хв

Nutrition facts: 200 калорії 20 grams fat

Рейтинг 5.0/5

( 1 голосів )

Інгредієнти

• 2 скл. гречаної крупи
• 4 скл. води
• 1 ч. л. солі
• 2 ст. л. вершкового масла

Приготування

1. В металеву каструлю (не емальовану) влити воду, покласти сіль, довести до кипіння.

2. В киплячу воду всипати перебрану і промиту у холодній воді гречану крупу.

3. Перші 3-5 хвилин варити на великому вогні, потім вогонь зменшити, а під кінець залишити зовсім невеликий, щоб дати воді випаруватися повністю. У готову гречану кашу додати вершкове масло.

Для дієтичного варіанту гречаної каші не додавайте сіль і масло.
Каша-розмазня потребує більшої кількості води. ЇЇ добре готувати з подрібненої гречаної крупи.

Чи Готували За Цим Рецептом?

Як вам наші рецепти? Познач Instagram за тегом @Enaterada

The post Гречана каша — класичний рецепт appeared first on Є на те рада.

Перед початком готування замочіть горщики у холодній воді протягом 15 хвилин. Якщо горщики нові, то замочування має тривати годину. У такому разі глиняні стінки не забиратимуть вологу з страви.

Щоб горщик не тріснув, ставте його в холодну духовку, щоб він нагрівався поступово.

Якщо потрібно долити воду або соус у страву під час готування, беріть гарячу рідину. Інакше горщик може тріснути.

Замість глиняних накривок можна закрити горщики тістом, замішаним з борошна і води.

The post Як підготувати глиняні горщики для готування страв appeared first on Є на те рада.

Винний оцет

Отримують винний оцет при бродінні вина. Він містить різноманітні ефірні сполуки, які збагачують його запах. Смак і якість залежить від сорту винограду. Червоний винний оцет виробляють із червоного вина і використовують для салатних заправок, соусів та маринадів. Білий винний оцет виготовляють з білого вина. Він має солодкуватий та м’який смак. Його краще застосовувати для м’ясних страв.
*Якщо у рецепті вказане біле вино, то можна його замінити білим винним оцтом, розчинивши в ньому 2-3 кубика цукру-рафінаду.

Бальзамічний оцет

Цей вид оцту отримують з винограду сорту Треб’яно у італійському регіоні Емілія-Романья. Процес виготовлення складний і тривалий. На жаль, на полицях магазинів часто можна зустріти звичайний винний оцет, колір якого забезпечують барвники, а смак і запах – підсолоджувачі і загущувачі.
Справжній бальзамічний оцет концентрований, тому використовувати його слід у невеликих кількостях і додавати до готових страв або наприкінці готування. Тоді зберігається аромат.
У страву додають буквально декілька крапель бальзамічного оцту. Його використовують для салатних заправок. Особливо він підходить для страв із томатами. Цим оцтом можна збризкувати будь-які готові страви – навіть яєшню. Його додають до морозива, до малини або полуниці.

Яблучний оцет

Яблучний оцет отримують з сидру або яблучного мусту (суміші соку та твердих частин плодів). Природний яблучний оцет має міцність 4-6%. Протягом декількох місяців в природному оцті утворюється осад, який має вигляд коричневих пластівців. За цією ознакою можна відрізнити природний яблучний оцет від синтетичного.
Додають яблучний оцет практично до всіх страв, але найкраще смакують із ним салати, супи, овочеві рагу.

The post Що ви знаєте про оцет? appeared first on Є на те рада.